Лікування парапроктиту
Парапроктит – це запальний і гнійно-інфекційний процес підшкірної клітковини, розташованої навколо прямої кишки. Виникає як ускладнення геморою за відсутності протигемороїдальної терапії або оперативного лікування. Небезпечний не лише місцевими, а й системними ускладненнями.
Причини виникнення парапроктиту
- травматизація поверхні слизових оболонок прямої кишки твердим калом або частими рідкими випорожненнями (у разі геморою, виразкового коліту, хвороби Крона, проктосигмоїдиту);
- інфікування параректальної клітковини застояним вмістом кишечника із запаленої крипти (анальної кишені всередині прямої кишки) у разі криптиту.
Ускладнення гострого парапроктиту
- перехід у хронічну форму (свищ прямої кишки);
- бактеріємія та зараження крові;
- нетримання калу;
- малігнізація свища прямої кишки.
Чи не знайшли відповідь на своє запитання?
Залишіть заявку та наші фахівці проконсультують Вас.
Діагностування парапроктиту
- пальцеве дослідження;
- огляд із ректальними дзеркалами;
- ректороманоскопія прямої та сигмоподібної кишки;
- УЗД і КТ.
Комплексне лікування гострого та хронічного парапроктиту
Незалежно від активності перебігу парапроктиту, лікування без операції розцінюється хірургами-проктологами як небажане та в принципі неможливе. Оскільки гнійний процес на додачу до запалення, можливо зупинити лише радикальними заходами. Тому і гостра, і хронічна форми захворювання лікуються тільки оперативно.
У разі гострого парапроктиту операція та інші лікувальні заходи проводяться за такою схемою:
- Хірургічне лікування: розтин абсцесу, дренування та санація гнійної порожнини, висічення свищового ходу і ураженої крипти, щоб уникнути вторинного інфікування, ушивання операційного розрізу та створення дренажного отвору для відтоку ранового вмісту.
У разі гострого гнійного парапроктиту операція виконується під місцевою або спінальною анестезією, за необхідності – під загальним наркозом.
Гострий парапроктит після операції з радикальною санацією гнійної порожнини та висіченням свищового ходу і крипти повністю виліковується у 25-35 % хворих. У 70-75 % пацієнтів гостра форма набуває латентного хронічного перебігу. - Антибіотикотерапія, підібрана відповідно до чутливістю бактерії-збудника після бактеріального посіву гнійного вмісту.
Склад патогенної мікрофлори зазвичай змішаний. Переважає кишкова паличка (ешерихія або колі-інфекція). Інші представники населяють природну мікрофлору шкіри, слини, шлунково-кишкового тракту і статевих шляхів, але стають патогенними збудниками лише у разі зниження імунітету. Це стафілококи, стрептококи, бактероїди, фузобактерії, пептострептококи, превотели, клостридії. - Допоміжна місцева терапія.
Призначені лікарем сидячі ванночки, ректальні супозиторії з анальгезувальною та протизапальною дією, належне дотримання правил особистої гігієни – всі ці заходи є допоміжним лікуванням, яке закріплює результат операції. - Фізіотерапія.
Час реабілітації після парапроктиту скорочується, якщо результат хірургічного лікування закріпити фізіотерапією. Магнітолазерна терапія або лазерна терапія мають протизапальну активність, покращують мікроциркуляцію та обмін речовин і тим самим полегшують загоєння тканин. До того ж, лазерне випромінювання має високі бактерицидні та підсушувальні властивості.
Вибір хірургами-проктологами хірургічного центру Viva правильної операційної тактики та якісна реабілітація допоможуть пацієнтам уникнути рецидивів парапроктиту після операції та важких ускладнень.
